Про цю гру

Я з великим задоволенням створював цю маленьку гру. Вона коротка, але я сподіваюся, що секрети й маленькі сюрпризи, які я в ній заховав, надовго вам запам’ятаються!

- Bastinus Rex

Ти — Карімара. Маленьке, німе, чарівливе створіння. Народжене з моху та відблисків світла, вправне лише у вмінні запитувати. Ти блукаєш будинком, зшитим із горя та загадок, не розмовляєш, не співаєш, не б’єшся. Ти тримаєш будинок за його мертві руки й породжуєш запитання з пилу, з кісток, з усього, що залишилося в минулому. Не забувай про обережність: варто натиснути занадто сильно — і можна розбудити те, що давно запечатано.

Ти — німе створіння, але маєш дар породжувати запитання

Ти мовиш крізь картки давно забутих часів, у залах, де доброта таїть прихований гнів.

Хтось сміється, хтось зиркає злісно й сухо, та кожен, хто дивиться, знає: ти поряд, тільки тихо.

Кожен предмет — спогад

У цих стінах нехай мовчання проведе, і картки зростають із того, що загадку несе.

Питай, мов привид, тихо та м’яко, бо правда кришиться, якщо натиснеш занадто.

Тиша, вбрана в пил і полум’я

Відблиск свічок по стертих меблях тече, у кімнатах, де тиша тривогу несе.

Воно в темряві, без подиху, жде, і шепіт, що з ночі, ще досі живе.

Казка в нитках тихого страху

Немає ворогів, ні битви, ні ран — лиш загадки, вплетені у восковий стан.

Для тих, хто шукає, де світ не прямий, історії шепочуть крізь морок німий.