Watch Dogs лякаюче точно показав нашу вразливість перед корпораціями зараз. Він став жертвою завищених очікувань та скандалів, але попри все подарував унікальний геймплей та неймовірну атмосферу.

Дельта намагається всидіти на двох стільцях: зберегти дослівну спадщину оригіналу і натягнути на неї сучасний гіперреалізм. Це не ремейк рівня Resident Evil. Це бездушна спроба заробити на ностальгії.

Mafia 3 - жертва власного рушія та нездорових трендів індустрії на відкриті світи, заповнені мотлохом. Але під цим шаром багів та рутини ховається брутальний кримінальний епік із шикарним сюжетом.

Класика часів, коли ігри створювали з пристрастю, а не просто за бізнес-планом та з нескінченним донатом. Попри те, що грі вже багато років, у неї значно більше душі, ніж у половини сучасних ААА.

Це не просто історія про гангстерів з автоматами Томпсона. Це глибока трагедія про те, як система ламає найкращих і як важко залишатися людяним там, де вірність цінується вище за життя.

Outlast 2 глибока та неймовірно депресивна історія. Вона відійшла від концепцій першої частини і стала більш психологічним трилером, де головний ворог не стільки культисти, скільки власна пам'ять.

Outlast не старіє. Розробники вклали у цей проект останні гроші, місяцями працювали без зарплати та створили інді-горор, який виглядав як ААА-проект і назавжди змінив жанр.

Гра з глибоким лором, кількома крутими кінцівками і реіграбельністю, яка прагне до безкінечності. Купуйте. Грайте. Вмирайте. Зациклюйте ран. Повторюйте, поки планета не благатиме про пощаду.

У MGR був потенціал стати геніальним слешером на рівні DMC5, але гра виявилася технічно незграбною та короткою. Як рубилка на десять годин - так. Як сюжет, що претендує на глибину Metal Gear - ні.

The Stanley Parable всього лише за 5 годин дає абсолютно все, що обіцяла, і навіть більше. Це крутий приклад сучасного цифрового мистецтва, яке не боїться кидати гравцю виклик.