Не знаю, як ця гра сприймається в якості ремейку, але як цілком нове творіння це просто прекрасний горор, де ви будете балансувати між бажанням докопатись до істини і страхом перед невідомим.

П’ята Персона це парад яскравих кольорів, прекрасної музики і неймовірного стилю, а за цією формою ховається не менш фантастична суть, що досліджує філософію суспільства та пропонує захопливу історію.

Гра, на яку особисто я не покладав жодних надій, перевершила всі мої очікування і виявилась однією з найкращих метроїдваній за останні кілька років, що практично не має слабких аспектов.

Суспільно важливі темі і складна дилема в основі сюжету з сірою мораллю, в рази покращений геймплей з оновленою бойовою системою та купою мініігор а також чудовий саундтрек і гарний візуал.

Маючи не дуже велику тривалість серед метроїдваній, це все ще чудове творіння, яке робить помітний акцент на платформінгу, занурює гравця у світ японської мітології та має українську локалізацію.

Гарний погляд на звичні соулслайк-метроїдванії через призму гри, яка хоче навчити одній єдиній механіці, але робить це якісно і зайвий раз не душнить.

Поки що гра знаходиться в дуже ранньому доступі і має потенціал як стати проєктом, гідним слави Dead Cells, так і провалитись, тому будемо спостерігати за її розвитком.

Ковток свіжого повітря серед ігор на десятки чи сотні годин, що завдяки концепції, що лежить в основі, гра, як і рогалики в принципі, чудово підходить для перепроходження.

Hades 2 навіть в ранньому доступі здатен позмагатися в якості з повноцінною оригінальною грою та ще й весь контент можна отримати українською, хоча, на жаль, деякі проблеми оригіналу нікуди не зникли.

Експеримент Ryu Ga Gotoku, що мав як привернути увагу нової аудиторії, якій цікаві детективи, так і запропонувати прихильникам їх ігор щось нове, можна вважати цілком успішним.